Дещо зовсім інше
Перегляд книжкових новинок – моє хобі, а коли працювала бібліотекарем – було й обов'язком. Скажу відверто: і мене, і рядових читачів сучасний літературний процес, а точніше те, що звуть постмодернізмом, переважно засмучує. Насміхання з усього святого, зневажання здорових основ суспільності, опис і прослава огидного, натуралістичні сцени, матюки захопили і початківців, і «живих класиків». Читаючи їх, усе думала: колись інші письменники прийдуть – і змиють увесь цей бруд. Бо хоча постмодерністи нині величаються, їх друкують чималими тиражами, вони в центрі уваги літкритиків і дослідників, – це явище нетривке, скороминуще. Однак з'являвся один розрекламований «бестселер» за одним, а нічого не змінювалось.
Та, схоже, дочекалися. Поетичний епос «Діяння небожителів» Брата Віктора, що 2011 року вийшов у видавництві «Ключі» Волинської єпархії УПЦ КП, – книжка геть-чисто інакша. Видно, що автор писав не для того, аби очолити рейтинг новинок місяця чи кварталу. Видавець зазначає: «Події сучасного українського епосу відбуваються в різні епохи, у різних частинах планети, на землі й у потойбіччі, але пов'язані Україною-Руссю, її покликанням у світі. Це низка одноактних п'єс, що їх справжні історичні особи зіграли перед оповідачем під час його мандрівки у позамежжя, і грандіозні видіння тих сфер». Адам і Ной, Андрій Первозваний і папа Римський Климент, руські князі Святополк, Борис і Гліб, афонські ченці, Жанна Д'Арк – це далеко не повний перелік осіб, які діють на сторінках книги Віктора Гребенюка (справжнє ім'я письменника). «Це твір доволі непростий. Він дає простір і для ширяння фантазії, і для глибшого пізнання церковної минувшини, дає поштовх роздумам про християнське майбутнє України і світу», – стверджує у передмові архієпископ (тепер митрополит) Луцький і Волинський Михаїл.
У «Діяннях небожителів» події світової історії так чи інакше пов'язані з нашою Вітчизною. І цей зв'язок не якийсь штучний, надуманий, а в усій своїй суті природний і неперебільшений. «Свята Вкраїна – вісь Індоєвропи», – саме так поет висловлює українську національну ідею. Тут Україна не просто рідна земля, традиційно опоетизована в літературі, а вісь, довкруж якої обертається величезний простір: індоєвропейські народи, прабатьківщиною яких є наші землі, становить нині більшість людства. Українське коріння проростає на теренах різних країн, приживається на чужині, але не втрачає своєї етнічної пам'яті й не набирає ознак меншовартості.
З огляду на це згадаємо Едігну – французьку королівну руського походження, головний персонаж драми «Осереддя Європи». Щоб уникнути шлюбу з нелюбом, дівчина тікає з дому, надіючись добратися до Києва. З собою вона бере Новий Завіт, писаний церковнослов'янською, – т. зв. Реймське Євангеліє. Його привезла до Франції матір Едігни Анна, дочка Ярослава Мудрого, виходячи заміж за короля Генріха І. Проте обставини складаються так, що Едігна опиняється в Баварії й залишається там назавжди. Її помешканням стає дупло липи поблизу села Пух. Тут вона навчає грамоти місцевих дітей, займається лікарською справою. А за глибоку побожність отримує дар провидиці. Протягом десятиліть найбільшою втіхою для королівни було Руське Євангеліє, яке тримала в «коробі» окремо від інших речей. У розмові з сільським хлопчиком вона каже про цю книгу:
Святиня то. Для мене то сакрáмент.
Далеко Київ, Русь од «града» Пуха,
але в цім коробі – скарбниця Духа.
Надзвичайно хвилююча сцена, в якій Едігна розлучається зі своєю святинею, віддаючи Євангеліє отцеві Сугерію з монастиря Сен-Дені. Цей візит ченця і видатного політика був невипадковим: Франція очікувала коронацію принца Людовіка, який повинен був скласти присягу саме на Руському Євангелії. Едігні й сумно, та вона все ж радіє:
Як на Русі й у цім-от пустирі,
хай б'ють в Парижі віри дзвонарі.
Історичні факти, покладені в основу п'єс «Діянь небожителів», віддалені від нас не одним століттям. Але завдяки ідейному спрямуванню та епічному забарвленню вони актуальні й сьогодні. Вочевидь, «минувшина – майбутнього лаштунки». І це майбутнє не може не переймати поета. Передусім він уболіває за долю своєї Вітчизни. Що ж чекає її людність? Відповідь на це лунає з уст Ноєвого сина Яфета, коли перед походом на теперішню Україну читає пророчу книгу:
«Країно букви, колеса і рала,
уділ Яфета, корінь середущий,
засíяла ти світ і засія́ла, –
в кінці ж віків яскрітимеш найдужче».
Про «Діяння небожителів» Брата Віктора можна говорити ще дуже багато. Це твір дивовижний і загадковий. Оригінальний формою і багатий змістом. Зачаровує добірним словом і глибокою правдою життя. А тому й раджу прочитати її всім шанувальникам високої літератури. Коли мене запитують: «Скажіть, що то за книга?», я відповідаю: «Зовсім не така, як пишуть останнім часом. Колись про неї скажуть – "Це класика"».
Валентина Якушева,
с. Крýпа на Волині
